Поясніть мені, може, я одна не розумію, де тут хоч крапля логіки, хоч якийсь здоровий глузд? От коли прихильники Порошенка чи боти якісь, хейтери Зеленського кажуть, що “Зеленський та Єрмак зрадили Україну”.

Поясніть мені, може, я одна не розумію, де тут хоч крапля логіки, хоч якийсь здоровий глузд? От коли прихильники Порошенка чи боти якісь, хейтери Зеленського кажуть, що “Зеленський та Єрмак зрадили Україну”, здали чи готували її до здачі путіну, і що це вони, їхні переговори з путіним привели в Україну повномасштабну війну, поясніть: от відхопив путін шмат України – Крим та Донбас. Зеленського тоді ще не було при владі. Хотів, щоб ці території залишилися за росією. Щоб Україна їх віддала і не претендувала на них. Переговори йшли щодо того, щоб провести якісь там вибори, і він, якщо просто і коротко, міг узаконити це захоплення. В очах всього світу. Йому точно не потрібні були ізоляція, суд в Гаазі, нерукопожатність в багатьох країнах світу та тавро терориста. Він на це не розраховував. Гадав, все буде, як завжди: за зрадницькою змовою продажного керівництва України, яке йшло йому на поступки всі 28 років так званої “незалежності”.

А далі лише два варіанти.

Якщо Зеленський і Єрмак зрадники, “здали країну”, тобто що таке “здали”? Вони погоджуються на вимоги путіна (хоча вони не погоджувалися, але хейтери кажуть, що насправді погодилися), уявімо. І що? Путін мав би отримати те, що хотів…

Ну, звісно, через деякий час він підготується ще, захоче ще частину України, знов прийде з якимись чоловічками, колаборантами, погрозами, побряцає зброєю і знов скаже: “Не хочеш повномасштабної, віддавай за так”, і зрадники, щоб тільки путін “не дуже” стріляв, не повномасштабно, скажімо так, знов підпишуть якийсь “Мінськ”… (як, власне, і зробив Порошенко), потім ще віддадуть шматок, ще… щоб тільки догодити путіну. От тільки так само шмат за шматом Україна вся цілком згодом опиниться під керівництвом росії. І під повним контролем російського війська, яке стрілятиме і вбиватиме при найменшій спробі спротиву. Там, власне, де вона й була століття, за зрадницькою згодою.

Чи інший варіант: переговори щодо вимог путіна зайшли в глухий кут. Саме тому, що на умови путіна ніхто не пішов. Саме тому, що путін не отримав те, що хотів. Саме тому, що в якийсь момент зрозумів, що Зеленський не піде на змову, вся його надія, що вдасться “домовитися”, розбилася. Він розпочав свою т.з. “СВО”, щоб за три дні силою забрати те, що йому не здали “за так”. Ще й мав на це час підготуватися, “завдяки” саме оцим “мінськам”.

І поясніть мені, як це взагалі тримається в купі, що люди, які “готували здати”, не втекли. Чому? Що їм заважало “здати”? Тільки не кажіть мені: військові та народ. Чому тоді військові та народ не визволяли захоплені території, не йшли у наступ протягом 8 років? Так, були різні причини, розумію. Але завжди ситуацію оцінює і приймає рішення Верховний Головнокомандувач, командує військовими Верховний Головнокомандувач. І народ підіймає лідер. Це аксіома. Тож, я все ще хочу знати: “Чого “зрадники”, які “хотіли здати країну”, продовжують битися за неї, шукати зброю, підіймати світ і боротися?”

Є така в них методичка, яка іноді прослизає в коментарях під публікаціями Офісу Президента, не пам’ятаю дослівно, але суть така: “росії ніколи не потрібно було воювати з Україною, бо завжди знаходилися отакі… “зеленські”… які, мовляв, здавали її “за так”. Знаєте, я що подумала, доволі правильна думка, як не дивно, за винятком одного: прізвища – “Зеленські”. Зеленські???! Це просто якийсь апогей маразму і відсутності всякої логіки та здорового глузду. Так, росії і не потрібно було воювати з Україною 100 років, тому що її здавали “за так”, починаючи з Радянського Союзу, коли Україна і так належала московії. Коли центр був там, все найкраще – там, митці, вчені, спортсмени, письменники, всіх найкращих, найталановитіших переманювали туди, всі культурні міжнародні заходи проводилися там, якісь блага цивілізації, їх було небагато, але доступні були всі лише там, а тут що? Голод? Геноцид? Робоча сила? Сировинний придаток? Годівниця? Чорнобиль? Люди якогось другого сорту, які не могли придбати собі пару черевиків, чи іграшки дітям? Їхали за ними до москви? Пропаганда “брата навіки”, але чогось неповноцінного? Повне нав’язування того, що хоче росія. І все це за мовчазною згодою тих, хто сидів у керівництві УРСР, призначених тією ж росією. А що московію тоді могло не влаштовувати? Все влаштовувало, тому і не потрібно було воювати. А потім кравчуки, кучми, тимошенки, ющенки, януковичи, порошенки, всі з одного човна, всі однакові за сутністю, гасла тільки різні вигадували, які на догоду комусь, тільки не державним інтересам, віддавали росії зброю, підписували “Будапештські меморандуми” і “Мінські угоди”, розпродували Україну за безцінок, руйнували армію, економіку, якість життя українців, вбивали дух – дух волі, боротьби, єдності, ставили на коліна. Несли російську пропаганду, вчили українців ненавидіти Україну та одне одного, мутили якісь газові схеми, все на догоду росії, торгували з росією, щоб вигідно було лише росії і їм. Кожний по-своєму, кожен зробив свій власний “внесок” у знекровлення України. Їх все влаштовувало: Україна – слабка, беззахисна, неспроможна, розграбована, населення розсварене, неосвічене. Що ще потрібно? Навіщо воювати?

Формально совок відпустив у 1991, фактично – ні. А ось коли українці гучно заявили на Майдані у 13-му, що хочуть відірватися від росії, йти в Європу, орієнтуватися на захід та західні цінності, розвиватися самостійно, незалежно, своїм шляхом, як вважають за потрібне, у 13-му, коли Зеленським у політиці, як то кажуть, “і не пахло”, путін гучно заявив, що не погоджується з цим, що не відпустить, що має намір повернути і підпорядкувати собі Україну. Анексував Крим та захопив частину Донбасу, влаштував криваві котли, залишив там свої війська, залякав чергового керманича і запитав: “Ну, що? Хочете далі?” А далі… не було нічого хорошого для України. Бо черговий “у керма” вкотре в історії України задрав лапки і знов щось підписав на догоду росії, все, все, тільки сильно не стріляйте… Росія отримала своє на той час, залишила свої війська, продовжила контролювати, хіба в нас був мир? Спокій? Незалежність? Цілісність країни? Можливо, для когось і не було війни… і не було людей на окупованих територіях, і не було втрат, і не було військових, які боронили Україну на сході, бо війна “десь там”, і можна забути, зробити вигляд, що все гаразд, поїхати у відпустку і думати, що так може тривати довго, допоки тебе це не стосується. А стосується якихось інших українців.

Але росія продовжила готуватися до чергового раунду, накопичувати потенціал, а далі знов той самий сценарій: або залякувати, шантажувати, або підкупати керівництво, щоб здали “за так”, як завжди, як вже 100 років і тоді воювати не доведеться? Або якщо не вийде купити або зламати керівництво України, тоді забирати силою, терором. Хтось каже, що не випадково путін розпочав повномасштабну само зараз, за каденції Зеленського? То можливо, саме тому, що не знайшов в особі Зеленського того, хто піде з ним на змову? Хто віддасть “за так”? Якщо тобі країну віддали “за так”, розчерком пера на папірці, за якимось “договірнячком”, то її народ – твоя власність. Роби з ним, що хочеш: “Радянський Союз”, жебрацтво, подачки, пропаганда, геноцид, голод… Так було 100 років – 100 років запроданців у керма, за яких Україна завжди належала росії, як річ, її власність, “за так”. Гадаю, путін і не встиг підготуватися на той рівень, на який планував до повномасштабного вторгнення, можливо, це також частково зіграло свою роль в тому, що він не досяг своєї мети “Київ за три дні”, але він встиг розгледіти у Зеленському загрозу для нього і для божевільної ідеї, якою він одержимий, “зібрати землі руські” з вільних незалежних держав знов у совок.

Розгледіти того, хто готовий відстоювати інтереси держави, слідувати вперто і безкомпромісно європейським цінностям, будувати і розвивати її: дороги, заклади першої необхідності, бізнес, освіту, а згодом мицним стане і військо, бо це складніший, довший і дороговартісніший процес, нарощувати міць, освічувати та розвивати людей, демонструвати їм інший рівень, яким може жити країна, уводити ментально від росії; він зрозумів, що українці, які вже побачили перші зміни у розвитку, які ця людина встигла зробити: реформи, будівництво, країна перейшла на цифровізацію послуг, відходячи поступово від бюрократії, оберуть Зеленського на другий термін. І через деякий час Україна стане сильною, по-справжньому незалежною розвиненою європейською державою, яку потім повернути до лона московії буде неможливо. Тому він і не дав. Тож якщо в когось є претензії до Зеленського, що за його каденції розпочалося повномасштабне вторгнення, то лише в тому, що не здав “за так”… не продав, як це робили століття. Не дозволив себе залякати. Не погодився “разом розтягувати українські ресурси”, і заробляти.

Тут вже кожен вирішує для себе, яку позицію зайняти. Хтось, можливо, і скаже: “Я згоден жити під росією. Під їхньою пропагандою. Робити, що вони нам скажуть. Бути такими, як вони. Тільки припиніть стріляти”. А хтось скаже: “Лише боротьба і вільна незалежна Україна”. І мені пам’ятається, на початку повномасштабної абсолютна більшість українців обрали друге. Підтримали Президента у його рішенні битися за волю.

Нас здавали і розпродували “за так” 100 років. Колись ми маємо звільнитися від цього рабства, повернути цілісність держави, не залишити цю залежність, слабкість і заморожений конфлікт нашим дітям, і кожен, хто зараз звинувачує його в чомусь, і кожна вимога, що треба було не допустити повномасштабної, прирівнюється до заклику вкотре здатися та продатися, бо іншого варіанту, як виборювати у війні своє право жити і розвиватися незалежно, самостійно, іншого варіанту, як воювати за волю, у сусідстві з російською федерацією у нас, на жаль, немає. Не Зеленський обирає війну. Росія не дає нам вибору. В решті решт, якщо хтось в себе вдома і може розмірковувати, “як треба” і “що було б, якщо”… при всьому бажанні не допустити повномасштабну Президент країни не має права здати державу “за так”, бо це називається “державна зрада”. І я бачу, що, коли український народ зараз чує про якісь перемовини, відмову від територій, він так само скаженіє. Він точно не обирає “здатися”.

Навіть ті, хто у своєму болю починає шукати винуватих серед своїх, в Україні. Затягнулося… втомилися… гадали, буде швидко, 2-3 тижні… Але нагадую їм, на скільки росія переважає Україну, щоб не було ілюзій. Нагадую, скільки було у нас зброї на 1991 рік, і як її всю віддали, задовго до приходу Зеленського. “І що б ти зробив на його місці зараз, щоб швидко і легко перемогти? Що він робить неправильно?” – запитую.

Знизує плечима: “Не знаю”.

– Віддати території?

– Ні…

Єдине питания, яке в мене залишається з цього приводу: чому ті, хто вчиняв державну зраду протягом стількох минулих років, й досі не покарані, і каламутять зсередини країни суспільство наративами, один в один співзвучними з путінськими?